Після окупації Криму Росією раптово виявилося, що поточний стан дитячих таборів відпочинку на материку залишає бажати кращого. На півострові за звичкою хоча б якихось стандартів намагалися дотримуватися (бо за який кошт ще виживати в туристичному регіоні).
А от далі на північ через відсутність серйозної конкуренції та періодичної невибагливості клієнтури відповідні заклади найчастіше пускалися берега. І це вже не перший рік призводить до сумних наслідків.
Минулорічна пожежа у "Вікторії", що забрала кілька дитячих життів, видається найбільш симптоматичним явищем постмайданної епохи. Простіше за все було звалити все на виховательку, що нібито не вимкнула кип’ятильника, а до цього підписувала акти пожежної безпеки, дані в яких не збігалися з дійсністю. Та насправді в одній точці збіглося чимало факторів: бажання нечистих на руку підрядників підзаробити на реконструкції табору шляхом злочинної економії на будівельних матеріалах, бажання директора табору наваритися на підрядниках, злочинна недбалість колишньої заступниці Труханова, яка здійснювала політичне прикриття цього безладу. Ну і урочисте розрізання стрічки особисто президентом Порошенком – дрібні злодюжки в кращих традиціях персонажів Чехова немов би для цього і старалися.
Харчові отруєння на фоні подібних катастроф комусь можуть видатися меншим злом. Але не можна не зауважити, що зла цього стало останнім часом забагато. Навіть ті, кому не подобається в теорії всебічний контроль бізнесу з боку держави, усвідомлюють, що у випадку з дитячими таборами гайки відкрутили дарма. Точніше кажучи, вони частково відкрутилися самі, бо у влади вистачає більш нагальних проблем. А дехто і взагалі здивується тому, що за питання туризму в Україні тепер відповідає не Мінмолодьспорт чи Мінкульт, як було раніше, а окремий департамент МЕРТ.
Лише днями сталося два резонансних випадки з купою постраждалих. Один – на Київщині, де сумнівна приватна структура невідомим чином отримала дозвіл на оренду об’єкту, незаконно його реконструювала і почала приймати дітей на відпочинок без жодних попередніх перевірок. Інший – на Донеччині, де до лікарень із дизентерією потрапили не лише діти, а й дорослі. Обидві справи є настільки резонансними, що й розглядати їх, мабуть, варто разом, а не нарізно. Бо за дужки виводиться забагато спільних множників.
Неправильно буде стверджувати, що подібних неприємностей не траплялося раніше, коли дитячі табори були з точки зору фінансування та контролю не самостійними одиницями, а перебували під шефством заводів, фабрик та інших державних підприємств. Скажімо, на початку минулого десятиліття в одному з таких закладів на Дніпропетровщині, на березі мальовничої Орелі автору довелося бути свідком (на щастя, лише свідком) кількох отруєнь неякісною рибою протягом однієї червневої зміни. До медиків, слава богу, ніхто не звертався, обмежувалося все створенням нескінченної черги до туалетів, але факт є факт.
Коли мати одного з відпочиваючих спробувала влаштувати скандал, у профкомі підприємства-шефа на неї спочатку подивилися з подивом, а потім вилаяли: ви нам, мовляв, дякувати маєте за путівки за пільговими цінами, а дітей ми годуємо тим, на що в нас грошей вистачає. Втім, це був швидше виняток із правила, бо зазвичай до справи підходили сумлінно за радянським ще принципом "все найкраще – дітям". А про часи СРСР в цьому контексті взагалі згадували з погано прихованою іронією – неможливо зловити харчове отруєння там, де продукти, що швидко псуються, відсутні як клас.
Зараз звички вже геть інші. І непорядні ділки "економлять" геть на всьому. Важко знайти управу на заклад, який вже давно існує сам по собі без жодних перевірок та ревізій (а іноді і взагалі працює незаконно). За наявності контролю у харчових блоках щонайменше б антисанітарію не розводили і на якості харчів не намагалися б заощадити. Подібних випадків значно більше, ніж може здатися на перший погляд. Просто частенько (як у вищезгаданій історії з Орлівщини) загартовані бозна-чим дитячі шлунки перетравлюють навіть шкідливу за визначенням їжу. І без скандалів таке обходиться. Суворе українське життя, інакше не скажеш.
Зараз, коли надворі добігає кінця липень, роботу над помилками проводити дещо запізно. Та держак граблів мав настільки боляче дати по лобах відповідальним особам та структурам, що наступної весни систему перетрусять з голови до ніг. Можливо, це звучить надто оптимістично.
Хоча якщо краще придивитися до проблеми, то стане зрозуміло, що безлад у дитячих таборах – це лише одне з комплексу явищ, які чудово характеризують невтішний стан справ у сфері туристичних послуг по всій країні. Тотальної дезінфекції на кухнях явно буде недостатньо, оскільки проблема полягає не в хвороботворних бактеріях, а в хронічному нерозумінні сутності речей. Не можна в середовищі з натяками на ринкову економіку діяти за правилами планової.
А діти колись виростуть і, можливо, забудуть про літні жахіття та крапельниці замість купання в річці.