Запущені влітку контракти з фіксованими термінами служби та великими виплатами виявилися краплею в морі — їх підписали менш як 9 тисяч бійців. Як з’ясувала «Українська правда», військові банально не вірять у реальну демобілізацію, а ветерани обурюються зрівнялівкою з новобранцями.
Запущені влітку контракти з фіксованими термінами служби та підвищеними виплатами не дали очікуваного ефекту: за даними «Української правди», їх підписали близько 8,6 тисячі людей, тоді як у війську масштаб новації досі сприймають із недовірою.
БЕЗ ТАБУ розповідає, чому військові не поспішають укладати нові угоди, що саме їх не влаштовує в реформі та чи справді вона змінює правила служби.
Головна причина скепсису – сумнів, що після завершення контракту держава справді відпустить військового додому. Обіцянки запровадити чіткі терміни служби лунають із 2023 року, але щоразу відкладаються, тож довіри до нових механізмів майже немає.
Один із військових, який погодився на контракт, пояснив позицію багатьох побратимів так: «Не вірю, що після закінчення контракту дійсно зможу звільнитися і отримати відстрочку».
Навіть ті, хто вже підписав угоди, не завжди впевнені, що зможуть скористатися їхніми умовами без додаткових рішень влади. Для багатьох це виглядає не як реформа, а як ще одна спроба оформити невизначеність у новій оболонці.
Окреме невдоволення викликає те, що нові правила фактично однаково трактують військових із різним досвідом. Людина, яка служить із початку повномасштабного вторгнення, і новобранець можуть отримати схожі умови, хоча їхній бойовий шлях і ризики зовсім різні.
Для піхотно-штурмових контрактів відстрочка після звільнення становить від шести до шістнадцяти місяців залежно від статусу військового, але для частини бійців це все одно не виглядає достатньою компенсацією за роки служби. Саме тому в армії говорять про запит на справедливість, а не лише на нові правила.
Старший бойовий медик однієї з бригад Десантно-штурмових військ каже, що його рішення підписати контракт було радше вимушеним кроком: «Я долучився до війська, а виходу звідси немає. Втомився від невизначеності, тому ризикнув».
Військовий вважає несправедливим, що ті, хто воює з 2022 року, отримали ті самі базові умови, що й нові контрактники. На його думку, держава мала б дати більше переваг саме тим, хто служить безперервно з перших місяців великої війни.
Фінансова частина реформи при цьому працює без суттєвих затримок. Командири підрозділів підтверджують, що підвищені виплати військові отримують, а для штурмовиків і піхотинців суми справді стали відчутно більшими.
Командир 475-го окремого штурмового полку «Code 9.2» Олександр Настенко з позивним «Флінт» каже, що в перший місяць були організаційні труднощі, але зараз система працює: «Немає жодних затримок із виплатами».
Водночас саме розподіл цих грошей став однією з найчутливіших тем у війську. Поки піхота й штурмовики отримали суттєве підвищення, оператори дронів, артилеристи та інші суміжні спеціалісти залишилися без такого ж рівня стимулів, хоча часто працюють поруч із передовою і несуть не менше навантаження.
У парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки вже пропонують прив’язувати оплату не лише до посади, а й до реального бойового стажу. Ідея проста: що довше і в складніших умовах людина служить, то вищою має бути її винагорода.
У Міністерстві оборони, яке нині очолює Євгеній Хмара, аналізують відгуки військових і готують повноцінний законопроєкт на основі експериментальної урядової постанови. Саме за підсумками цього аналізу міністерство має вирішити, які новації залишити, а які переглянути.
За словами джерела в оборонному відомстві, військові, які вже підписали контракти, отримають усе, що в них передбачено. Водночас у міністерстві розглядають і нову модель довших контрактів із «пакетом переваг» для тих, хто планує залишатися у війську надовго.
Найскладніше питання – поетапне звільнення тих, хто служить із 2022 року. У комітеті Ради вважають, що починати демобілізацію варто з категорій військових, які провели на найбільш ризикових ділянках фронту сотні днів, однак швидко звільнити всіх однаково не вийде.
Причина, за словами співрозмовників, очевидна: темпи демобілізації напряму залежать від темпів мобілізації. А з цим в Україні вже не перший рік проблеми.
У підсумку нова система виявилася не стільки мотиваційною, скільки випробуванням на довіру – і до уряду, і до обіцянок про справедливіші умови служби.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що тема демобілізації та нових контрактів уже неодноразово ставала предметом суперечок між військовими, урядом і парламентом. Матеріали на цю тему можна знайти в нашій стрічці.