Начальник Головного територіального управління юстиції у місті Києві Станіслав Куценко у колонці для Без Табу розповідає про ризики, що їх несе черговий провал голосування за закон про спецконфіскацію.
Попри велику кількість важливих ініціатив та реформ, які увійдуть в історію України зі знаком "плюс", через діяльність чинної Верховної Ради маємо і очевидні прорахунки. До таких справедливо було би віднести черговий провал голосування за закон про спецконфіскацію, розроблений командою експертів на чолі з міністром юстиції України Павлом Петренком спільно з європейськими експертами.
Оцінюючи підсумки чергового голосування маю кілька думок. Наприклад, чому в той час, коли ми прагнемо сформувати гідний бюджет для армії, народні обранці відчайдушно блокують законопроект, яким це передбачено? А чи думав хтось, що буде з національною обороною, коли у військових увірветься терпець? Чи ставив собі питання - що чекає в найближчому і віддаленому майбутньому мене, моїх обранців, моїх дітей?
Усі ми знаємо, що Україна перебуває в стані війни; відомо нам і те, що закладених у бюджеті грошей, на жаль, не вистачить, щоб покрити всі потреби оборонного сектора. Однак, перспективи ухвалення Верховною Радою закону про зарахування приблизно 40 млрд грн до державного бюджету України, досі не зрозумілі. Це гроші, які незаконно нажиті представниками минулого злочинного режиму, а тому спроможність їх відстояти – справа честі кожного свідомого громадянина. Вкрадені гроші, всі до копійки, мають бути повернені туди, звідки вони були вкрадені.
Питання повернення конфіскованих коштів в державну казну обговорюється з 2014 року. За цей час в Раді було 8-9 спроб позитивно вирішити питання, однак всі вони завершувались фіаско.
Якщо цей процес так туго запускається в нашій країні, то, можливо, нам треба обговорювати це питання, оперуючи прізвищами тих депутатів, хто утримався або проголосував «проти». Українці мають знати, хто з народних обранців є прихильником шахрайської діяльності режиму Януковича.
Для мене особисто питання полягає в тому, щоб не дати можливість московським засланцям в українському парламенті вирішувати питання щодо фінансування української армії.
Скажу більше, особисто я вбачаю в діях всіх, хто не підтримав закон про спецконфіскацію ознаки злочинів. Адже кожний народний депутат України перед вступом на посаду обіцяв діяти в інтересах українського народу. Підкреслюю – саме українського, а не «братнього».
Звісно, всьому є межа, але в нашому випадку вона ще не пройдена, тому я все ж сподіваюсь, що народні депутати в січні 2017-го використають свій шанс і оборонне замовлення України буде в достатньому обсязі профінансоване.
Чи є сенс нагадувати, що бойовики кожного дня обстрілюють позиції українських військових? За минулу добу в зоні проведення АТО відбулося 78 ворожих обстрілів, внаслідок чого було поранено трьох наших військовослужбовців. Це нам, мені як громадянину своєї держави, нагадування про те, що українські воїни повинні бути забезпечені нормальним обмундированням. Сьогодні нам треба сконцентруватися на викликах, які загрожують національній безпеці і бути готовими до будь-якої провокації. Зло, як кажуть, не дрімає…