Найближчі роки, а точніше років 20, в Україні з'явиться покоління тих, хто напишуть не одну книжку про війну з рф. В нас будуть свої власні бестселери, не вигадані, а засновані на реальних подіях.
...Більш того, книжки про війну будуть мати шалений успіх, в порівнянні з яким те, що написано вже в період між 2014-2022 роками, виглядатиме спалахом. І тут фішка не в тому, шо книжки, які написані до повномасштабного вторгнення слабкіші чи шось таке). Питання в тренді. Бо будуть писати всі, починаючи від цивільних, закінчуючи медиками та водіями.
На основі цих всіх книжок знімуть фільми, в тому числі голівудські блокбастери, що отримають безлвч Оскарів. Так, безперечно, пощастить не всім (хоча щодо пощастить питання спірне), не всі твори екранізують на великому екрані, проте, як на мене, найголовніше те, що 99% творів, в тому числі віршованих, будуть написані Державною мовою.
Ні, це не про так зване мовне питання стаття). Це просто те, шо руская літєратура здохне в Україні, рускіє камєдіі та бойовики також, а перегляд фільмів на російській мові буде вважатися якшо не ознакою вати, то відвертий дебілізмом(наш дубляж ахуеєнний, може хто забув).
Повторюсь, фішка не в мові як такій). Фішка в ідеології. Уявіть тільки: українські діти будуть виховуватися на книжках про Україну, фільмах про Україну, піснях про Україну, на оповіданнях та новелах про Україну, на комедіях про Україну (хто не бачив -наші котики-, той дарма прожив життя). Це навіть не удар з артилерії по кримському мосту, це бомбардування кремля ядерними бомбами, яке тупо неможливо зупинити.
Бо все не вигадано - 90-95% літератури пол війну буде написано на основі реальних подій.
Безперечно, у частини людей, в суспільстві буде мати місце перенасичення війною. Тому з'явиться категорія тих, хто будуть і апелювати щодо примирення, і ті, хто захочуть стати українським Ремарком, написавши власний аналог книги -на західному фронті без змін-.
І це буде означати не тільки те, шо в нас виросте суспільство, яке зможе думати не лише в чорно-білих тонах, а те, шо саме через книги про жахи війни та про прощення рашка знову спробує запустити в український літературний простір імперські щупальця. Виглядатиме цей процес приблизно так:
Спочатку з'являться книги про жахи війни
Потім книги про те, що потрібно прощати, в яких буде апелювання до війни у В'єтнамі, війни США з Японією, подіями першої та другої світової війни
Після цього в тираж підуть скандальні книги та оповідання про те, як українські військові вчиняли злочини і на сході України, і під час вторгнення
І через деякий час світ побачить книги про те, як бідний іванушка, який спалював та вбивав українців на території України, страждає + шо нє всьо так адназначна, іванушка просто стал жертвай абстаяєтєльств, он должен бил випалнять пріказ. І єму, вбивці мирного населення, досі сняться невинні жителі, яких він вбив, патаму шо путін і власть билі плахіє, ето оні єго заставілі всьо дєлать - абманулі і запугалі
Слідкуйте за руками: за допомогою літератури, короткометражних фільмів, пісень про душевниє мукі рускава льотчіка, рф спробує перевернути ситуацію з ніг на голову і намагатиметься змусити Україну та рф знову стати "братскімі народамі", каторих "сталкнулі лбамі палітікі".
З'являться фанати миру, толерантнуті, які чи за рублі, чи з власної тупості, почнуть демонізацію тих авторів, які зобразили кацапів такими, якими вони є насправді. Все буде подаватися через призму -ми живемо не в кацапстані, я маю право на власну думку і не їбе-, -ми проти жорстокості та дискримінації по відношенню до будь-кого- і таке інше
Кацапи вміють терпіти, цього і них не відняти. Вони можуть вичікувати десятиліттями, не має сенсу не визнавати цього факту.
І шо мені надзвичайно цікаво, так це те, на скільки ми з вами зможемо передати в тексті чи в віршах побачене та пережите майбутнім поколінням. Бо саме те, що з'явиться у в світі нової, сучасної літератури, кіно та театрі, буде нашим новим кордоном, нашою невидимою протиракетною обороною.
І тільки від нас з вами залежить те, чи побачать світ нові Андрухович та Жадан
Епілог. Так, ми виграли інформаційну війну проти рф. Так, лише питання часу, коли переможемо рашку на полі бою
Проте після війни почнеться третій, найскладніший етап - виграти війну ідеологічну і збудувати власними руками той самий залізний купол, який буде охороняти наші кордони та небо для наступних поколінь
Чи зможемо ми це зробити? Гадаю, що так. Принаймні є всі фактори та обставини, які свідчать на нашу користь.Проте це не буде легкою прогулянкою, бо кацапи чинитимуть спротив
Тому пропоную всім, кому є що сказати в будь-якій формі, віршованій чи у прозі, не мовчати - хто знає, може саме ваша новела, роман, оповідання чи щоденник, який ви вели на власній сторінці в соцмережі, буде вивчатися в шкільній програмі. Не мовчіть, вас має чути весь світ.