Як Росія показала своє справжнє ставлення до нібито дружньої Білорусі та що з цим робити цивілізованому світу.
Вперше за двадцять два роки недоторканість влади Олександра Лукашенка у Білорусі опинилася під реальною, а не удаваною загрозою. І мова зараз зовсім не про опозицію, яка нехай і нечисленна, але таки існує, на відміну від того, що називають опозицією в Україні та Росії. Справа в тому, що вічно голодному до ресурсів та території східному сусіду вкотре кортить навести лад та втамувати голод. І це вже не вигадка, а цілком реальний факт.
Москві останнім часом все складніше і складніше схиляти Мінськ до виконання союзницьких обов’язків. Вісім років тому білоруси якось дивно повели себе під час подій у Південній Осетії – не лише не підтримали представників "братського народу", але й допомогли грузинам усім, чим могли. Два роки тому вони цілком офіційно відмовилися допомагати "неввічливим зеленим чоловічкам" захоплювати Крим та частину Донбасу – деякі кремлівські стратеги не вірили у подібний демарш, але він стався. Коли ж Білорусь почала цілком змістовний діалог з Америкою та Євросоюзом, то стало зрозуміло, що реакції з боку Путіна та його свити довго чекати не доведеться.
Опозиційний білоруський публіцист Ігор Тишкевич вважає загрозу цілком реальною
Є лиш одна дрібничка, що псує райдужну в цілому для Кремля картину – casus belli за поточного розкладу відсутній, і старими методами тут спрацювати не вдасться. Адже Білорусь навіть в ООН голосує так, як потрібно Путіну.
Можна спробувати спровокувати заворушення з приводу "утиску російськомовного населення". Але як це зробити, якщо з мовної та культурної точки зору російський світ та російська мова домінують на території Білорусі без варіантів? Не вийде, занадто марудно.
Можна виставити нереальні рахунки за газ та інші блага цивілізації, а потім вдарити по болючому місцю, коли борги не будуть виплачені вчасно. Але ж диктатори на зразок покійного Саддама Хусейна чимало разів погоріли на подібних схемах. Так що теж не варіант. А часи, коли можна було оголосити війну через яблуко свиню, що перерила сусідський город, давно минули.
Якщо вже розглядати поточну ситуацію з усіх боків, то не можна не звернути увагу на інші цікаві речі. Ігор Тишкевич, головний експерт з питань Білорусі в українському сегменті всесвітньої мережі, ще у травні попереджав, що Росія має намір змінити правлячий режим у сусідній країні. І не просто попереджав, а ще й аналізував п’ять можливих сценаріїв закінчення епохи Лукашенка – кримсько-донецький, повномасштабне вторгнення, переворот всередині правлячої еліти, фізична ліквідація та тривала політична гра. Але фокус у тому, що жоден з цих сценаріїв Кремль не здатний повноцінно реалізувати прямо зараз. Для чогось не вистачить людських ресурсів, для чогось – матеріальних.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець