Цієї неділі, 29 жовтня, Україна перейде на зимовий час. Для цього усім від Чопа до Мілового доведеться зробити єдину просту маніпуляцію – перевести стрілки годинника на годину назад.
Дивно, але чимало українців і досі не особливо задавалися питанням, навіщо це робиться. Тож давайте розберемося з головними деталями, доки ще є з чим розбиратися.
Навіщо переводити стрілки туди-сюди два рази на рік? Найбільш очевидна відповідь – заради економії енергоресурсів. Про це задумувалися ще в давнину, але при цьому намагалися вирішити проблему занадто небанально та закручено. Скажімо, у Стародавньому Римі довжина однієї години у денний час протягом року коливалася від 44 до 75 хвилин – а все через те, що користувалися тоді переважно водяними годинниками. Пізніше, у другому тисячолітті від Різдва Христового, на різних кінцях Старого Світу люди ще частіше стали задумуватися про збереження свічок та інших "опалювальних приладів". Бенджамін Франклін, наприклад, вважав, що у період з 20 березня до 20 вересня їх можна не використовувати взагалі і доводив свою правоту обчисленнями.
Які країни стали першопрохідцями? Сто років тому у Європі тривала Перша світова війна. Країни-учасниці вкладали більшу частину енергоресурсів у забезпечення власних армій, і для тилу в якийсь момент не вистачало навіть вугілля. Німці на правах найбільш прагматичної нації ще навесні 1916 року вирішили проекспериментувати з нововведенням, над яким останні років двадцять працювали різні англомовні вчені. Досвід виявився вдалим, і станом на 1918 рік всі учасники війни перейшли на літній час. Для когось подібна практика виявилася нетривалою, для когось – навпаки.
Як справлялися зі змінами часу в СРСР? Погано. Хоча ні, навіть дуже погано. Починати треба з того, що в період з 1918 по 1924 роки на території колишньої Російської імперії існувала дивна практика – раз на рік стрілки годинників переводилися на годину вперед. Через цю чудасію розбіжності між літнім часом та середнім сонячним часом подекуди сягали двох, а деінде і трьох годин. Після десятиліття мук генії комуністичної науки додумалися до введення декретного часу – годинники одного чудового дня було переведено на годину вперед, але не до останньої неділі жовтня, а до "особливої вказівки керівництва держави".
Протягом наступних п’ятдесяти років мешканці Радянського Союзу регулярно переконувалися в тому, що підкорити природу неймовірно важко. Принцип "Тече вода Кубані-ріки, куди накажуть більшовики" жодним чином не працював. Тому у 1981 році вирішено було поєднати несумісні на перший погляд речі – літній та декретний час. Більше того, спочатку стрілки годинників переводили не в ніч з суботи на неділю, а 1 листопада незалежно від дня тижня. Після двох років масових спізнень на роботу та перебоїв з технікою відомий борець з трудовою недисциплінованістю Юрій Андропов дав вказівку посунути перехід на літній/зимовий час на кінець тижня, але аж до самого розпаду СРСР деякі категорії населення довго з цим мучилися.
Як перехід на літній/зимовий час впливає на здоров’я? Не найкращим чином. Людські біоритми – річ дуже тонка, і порушувати їх небажано в будь-якому випадку. Раніше було прийнято вважати, що найбільше від переходу на літній чи зимовий час страждають діти дошкільного та молодшого шкільного віку, а також літні люди. Проте дослідження десятирічної давнини остаточно довели: справа не у віці, справа у схильностях до певних недугів. Скажімо, кількість серцевих нападів протягом цього періоду збільшується просто аномально.
Скільки енергії зазвичай вдається зекономити заради маніпуляціям з годинниками? Небагато, зовсім небагато. Більшість досліджень показує, що в кращому випадку економія енергоресурсів після переходу на літній/зимовий час складає максимум 1-2 відсотки. Ба більше – хоча б якийсь зиск може мати місце лише у проміжку від 30 до 60 градусів як північної, так і південної широти. Експерименти у тропічному та субекваторіальному кліматичному поясах дали зрозуміти, що витрати енергії тут лише збільшуються. А за межами шістдесятої паралелі – там, де трапляються не лише полярні дні, але й полярні ночі – експериментувати взагалі безглуздо.
Які країни зараз переходять на зимовий час? Станом на 2012 рік від маніпуляцій з часом не відмовилися 78 країн світу. По-перше, це США, Мексика та Канада – але там подібні речі практикуються не на загальнодержавному рівні, а в окремих штатах та провінціях. По-друге, майже усі європейські держави, крім Росії, Білорусі та Ісландії. По-третє, кілька азійських та північноафриканських держав (Ізраїль, Сирія, Йорданія, Марокко, Ліван, Іран). Усе це, як ви розумієте, північна півкуля. У південній же ж це відбувається у Парагваї, Намібії, Новій Зеландії, а також у деяких штатах Австралії та Бразилії.
P.S. Матеріал було написано протягом зайвої години, що з’явилася після переходу на зимовий час.
Вперше цю статтю було на Без Табу опубліковано 30 жовтня 2016 року.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець