Українська енергосистема продовжує складати іспит на витривалість, а енергетики намагаються тримати баланс між ремонтами та споживанням, про що повідомляє 24 Канал.
Україна, за даними 24 Каналу, після паузи у влучаннях по російській нафтопереробці відновила удари по НПЗ у Росії на тлі зриву неофіційного «енергетичного перемир’я».
БЕЗ ТАБУ розповідає, чому Київ повернувся до масштабних атак на нафтову інфраструктуру РФ, як Москва використала паузу для нових ударів по українській енергетиці та чому розмови про домовленості без реального тиску виявилися нежиттєздатними.
Понад три тижні Україна утримувалася від атак на російську нафтопереробну інфраструктуру. На Заході це сприймали як можливий крок до так званого «енергетичного перемир’я», але Росія тим часом продовжувала бити по українській енергетиці.
Кульмінацією став удар по Кременчуцькому нафтопереробному заводу на Полтавщині. Саме після цього, за оцінкою дипломата Володимира Огризка, Київ перестав чекати на зовнішнє схвалення і перейшов до активнішої відповіді.
У підсумку Україна завдала масштабної атаки дронами по трьох великих нафтопереробних заводах в Уфі, що в Башкортостані. Йдеться про об’єкти, які мають ключове значення для російського паливного ринку.
Сигнал тут простий: коли агресор сприймає паузу як слабкість, домовленості без сили не працюють.
На тлі цього окремо провалюється і політична конструкція навколо так званої «дизельної угоди» Дональда Трампа. Російський дизель, який мав би стати маркером потепління відносин, імовірно так і не потрапить до американських портів.
Причина – жорстка позиція демократів і керівників окремих штатів, які попередили судновласників та страховиків про юридичні наслідки в разі порушення американського законодавства. Це підвищує фінансові ризики настільки, що бізнес просто уникає таких поставок.
Частину російських енергоносіїв у такій ситуації переорієнтовують на інші ринки – зокрема Бразилію або Кубу. Водночас Москва демонструє, що жодного прориву у відносинах зі США не сталося, а санкційний тиск продовжує зростати.
Огризко окремо звертає увагу на те, що європейські політики досі часто дивляться на російську владу крізь призму нормальної дипломатії. Саме тому, на його думку, заклики поводитися з Сергієм Лавровим «як джентльмен у клубі» лише підкреслюють нерозуміння реальності.
У Росії, каже дипломат, немає незалежних інституцій у західному сенсі – парламент, уряд і міністри працюють як виконавці волі диктатора. Тому переговори з російськими посадовцями без тиску не дають результату.
«Єдиний спосіб змінити ситуацію – це вибити основу з-під трону російського диктатора, а не намагатися домовитися з його підлеглими», – наголошує Огризко.
За нинішніх умов розмови про повноцінний переговорний трек, чи то в Туреччині, чи на іншому майданчику, лишаються малопрактичними. Росія й далі наполягає на виконанні всіх своїх воєнних цілей, а це не залишає простору для змістовного політичного діалогу.
Єдиними темами, де ще можливі обмежені домовленості, залишаються гуманітарні питання та обміни полоненими. Усе інше впирається в базову суперечність: Україна не торгує територіями, а прагне припинення вогню та відновлення своєї цілісності.
Саме тому, підкреслює Огризко, реальний примус до миру можливий лише через силу: далекобійні санкції, удари по економічній базі Росії, зокрема по НПЗ, і сталу підтримку Сил оборони України.
БЕЗ ТАБУ нагадує: українська стратегія тиску на російську паливну інфраструктуру стала одним із ключових елементів відповіді на енергетичний терор Кремля. Саме такі удари б’ють не лише по логістиці, а й по можливостях Москви фінансувати війну.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що російська енергетична інфраструктура дедалі частіше стає мішенню українських дронів на тлі спроб Кремля продовжувати війну та тиснути на енергосистему України.