«Дзвінок Зеленському» через струм: як Росія поставила тортури на потік, а українці змушені вибивати статус потерпілих
Російські силовики створили цілу систему сексуалізованих катувань для українських полонених, використовуючи радянські телефони та методички ФСБ. Про те, як вижити після цього пекла і чому вдома доводиться боротися ще й з чиновниками, йдеться у розслідуванні «Радіо Свобода».
Російські військові та спецслужби систематично застосовують сексуалізовані катування та насильство щодо українських військовополонених і цивільних заручників. Як свідчить спільне розслідування правозахисних організацій Truth Hounds та Міжнародного партнерства з прав людини (IPHR), опубліковане Радіо Свобода, у російських катівнях діє чітко скоординована державна система, спрямована на придушення волі та руйнування особистості українців.
БЕЗ ТАБУ розповідає, як окупанти перетворили катування на зброю, з якими наслідками стикаються постраждалі після повернення додому та чому державна система реабілітації цивільних досі не працює належним чином.
Російські силовики розробили системні методи катувань для українських громадян / Фото: Радіо Свобода
«Дзвінок Зеленському» та радянські ТАПи
Правозахисники детально задокументували історії 212 чоловіків зі східних та південних областей України (більша частина – з Херсонщини), які пережили сексуалізоване насильство, пов'язане з конфліктом. Найпоширенішим методом знущань виявилося ураження електричним струмом геніталій, анального отвору та сосків.
Колишній полонений, речник громадського об'єднання «Alumni» Олександр Максименко, який провів у російській катівні в окупованому Херсоні понад місяць, розповів про ідентичні методи катувань у різних населених пунктах.
«Людину прив'язували до стільця, приєднували контакти до найбільш вразливих частин тіла: мочок вух, мізинців, геніталій. І перед тим як увімкнути струм, казали: «А зараз ти можеш зателефонувати Зеленському». Це був «дзвінок Зеленському», Байдену або Трампу. І ці фрази звучали одночасно в різних місцях ув'язнення, у різних населених пунктах – складалося враження, що вони проходили якесь навчання чи тренування, як нас катувати», – згадує Олександр Максименко.
Для катувань струмом окупанти масово використовували старі радянські польові телефонні апарати ТА-57 («тапіки»), випущені ще у 1950-х роках. Наявність застарілої спецтехніки в усіх місцях утримання свідчить про те, що російські силовики готували ці знаряддя заздалегідь.
Окрім катувань струмом, другою найпоширенішою формою насильства стали погрози зґвалтуванням та безпосередні зґвалтування. В Херсонському ізоляторі тимчасового тримання росіяни навіть облаштували окрему камеру для сексуального насильства, використовуючи її для залякування та зламу духу бранців.
ФСБ та системний характер злочинів
Дослідження Truth Hounds підтверджує, що катування відбувалися як у неофіційних місцях (підвалах, гаражах), так і в офіційних установах РФ – СІЗО та в'язницях. У процесах безпосередньо брали участь співробітники ФСБ, Росгвардії та Федеральної служби виконання покарань РФ.
«Співробітники ФСБ присутні в місцях утримання, вони перебувають під час допитів, іноді віддають накази щодо застосування сексуалізованого насильства, а іноді й самі беруть у ньому участь», – наголошує юрисконсульт Truth Hounds Еван Харарі.
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні також кваліфікувала ці дії як частину скоординованої державної політики РФ, що підпадає під категорію злочинів проти людяності.
Бюрократичні перешкоди та відсутність держдопомоги
Постраждалі від катувань стикаються з важкими довгостроковими наслідками: ПТСР, серцево-судинними захворюваннями, втратою зубів та безпліддям. У багатьох молодих чоловіків після ударів струмом повністю знищена репродуктивна функція.
Попри те, що наприкінці 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон про додаткову державну підтримку постраждалих від сексуального насильства під час війни, реальні механізми допомоги цивільним досі не запрацювали. Наразі реабілітацією цивільних бранців займаються виключно неурядові організації за кошти міжнародних донорів.
Окремим випробуванням для колишніх полонених є отримання офіційного статусу потерпілого. Державні органи вимагають від людей, які дивом вижили в окупації, важкодоступних доказів.
«Шляхом голосування комісія вирішила, що доказової бази недостатньо. Хоча на той момент вже вийшло велике інтерв'ю зі мною для BBC, про мене вже писала газета The New York Times... Це психологічно важко, коли ти постраждав за свою країну, боровся з ворогом, а потім тут якийсь чиновник каже тобі: «Тепер доведи це»», – ділиться Олександр Максименко, якому вдалося отримати статус лише з другої спроби завдяки свідченням інших бранців.
Реабілітація за принципом «рівний – рівному»
Через недосконалість державної системи колишні полонені створили власну мережу взаємодопомоги «Alumni». Організація працює за принципом «рівний – рівному», де фасилітаторами виступають чоловіки, які самі пройшли через російські катівні та здобули відповідну психологічну освіту. Такий підхід допомагає постраждалим долати суспільну стигму та закритість.
Паралельно триває юридична боротьба. Станом на літо 2026 року Офіс Генерального прокурора відкрив 401 кримінальне провадження щодо сексуалізованого насильства з боку окупантів (151 справа стосується чоловіків, 250 – жінок, 23 – дітей). Українські суди вже винесли 19 заочних вироків щодо російських військових.
У червні 2026 року ООН офіційно внесла Росію до «чорного списку» за сексуалізоване насильство в Україні, верифікувавши 310 конкретних випадків. Це рішення має стати важливою частиною доказової бази для майбутніх міжнародних трибуналів та виплати репарацій постраждалим.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що ООН оприлюднила доповідь про масові катування та неналежне утримання українських військовополонених у російських таборах та слідчих ізоляторах.
