Вересень став рекордно кривавим для російських окупантів: понад 50 тисяч вибулих із ладу бійців, серед яких до 28 тисяч загиблих, як повідомило агентство Bloomberg із посиланням на посадовця НАТО, про що інформує ZN.UA.
Російське командування й далі намагається компенсувати втрати на фронті масовим поповненням особового складу, а українська розвідка оцінює, що у 2026–2027 роках Кремль може поетапно мобілізувати близько 600 тисяч людей. Про це йдеться в матеріалі «Української правди».
БЕЗ ТАБУ розповідає, як у Росії працює «тиха» мобілізація, кого насамперед намагаються загнати до армії та чому гроші вже не дають Кремлю потрібного результату.
Раніше російська армія значною мірою трималася на добровольцях-контрактниках, яких приваблювали виплатами та обіцянками пільг. Але тепер ця схема дає дедалі слабший ефект: у першому кварталі 2026 року Росії вдалося залучити лише 71 216 нових військових – це найнижчий показник за три роки.
Щоб підняти набір, регіони РФ підвищили одноразові виплати за підписання контракту. За даними, які УП отримала від Головного управління розвідки, середня регіональна виплата зросла на 25% і становить 16–18,5 тисячі доларів, або близько 1,5 мільйона рублів.
Окремо в 2026 році Росія запровадила одноразові виплати для засуджених, які погодяться на контракт. У середньому йдеться про 12,5 тисячі доларів – приблизно мільйон рублів.
Втім, навіть це не закриває потреби російської армії. Основний ресурс раніше давали боржники, засуджені та мігранти, але, за оцінками розвідки, у 2026 році цих категорій у регіонах стало на 30–40% менше.
Окремим напрямом Кремль намагався зробити вербування студентів. Їм обіцяли виплати та бюджетне навчання після служби, але на практиці це часто перетворювалося на психологічний тиск у кабінетах адміністрацій вишів. У російському виданні DOXA пишуть, що особливо активно тиснули на тих, хто мав академічні борги або ризикував бути відрахованим.
Попри участь майже всієї системи вищої освіти Росії, реальний результат виявився скромним: до війська вдалося залучити лише 25% від запланованого.
Надалі серед пріоритетних категорій для вербування будуть іноземці – зокрема з країн Азії та Європи. У ГУР повідомляють, що йдеться також про громадян держав пострадянського простору: Узбекистану, Білорусі, Таджикистану, Казахстану, Вірменії, Азербайджану та Киргизстану.
Крім того, розвідка фіксує зростання заявок із країн, які перебувають під помітним російським політичним, економічним або безпековим впливом, серед них – Бурунді, Бангладеш, Зімбабве, Колумбія, Ємен, Сьєрра-Леоне, Конго та Малі. Окремо згадується, що раніше до російської армії поодиноко долучалися громадяни Мексики, Індонезії та Філіппін.
На самих росіян тиск теж не зменшиться. У пріоритеті – люди зі штрафами, кредитами, боргами за аліментами, а також люди без громадянства, абітурієнти та нові студенти.
Українська розвідка зазначає, що в Росії вже діє єдиний державний автоматизований електронний реєстр військового обліку та електронні повістки. Це дає змогу проводити мобілізацію без відкритого оголошення і без широкої публічної кампанії.
Паралельно російське міноборони хоче розширити повноваження військової поліції. Серед запропонованих змін – створення спеціальних груп розшуку, переслідування тих, хто ухиляється від служби, та блокування районів, де можуть переховуватися дезертири.
До процесу залучають і місцеву владу, і посередників, яким у низці регіонів платять за кожного нового мобілізованого. Німецький економіст і аналітик Яніс Клюге наводить приклад Нижнього Тагілу, де за одного рекрута платять 400 тисяч рублів – приблизно 4,5 тисячі доларів.
За словами Клюге, у частині регіонів вербувальники вже вдаються й до насильства, аби отримати виплату. Фактично Кремль делегував набір армії на місця й дав зрозуміти, що спосіб не має значення, якщо є результат.
Співдиректор програми міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник пояснив УП, що одну з ключових ролей у таких схемах відіграє обмежений час. Людині пропонують контракт «тут і зараз», адже розмір виплат у регіонах постійно змінюється.
«Людям оплачують дорогу, проживання – всі ці витрати, пов'язані з підписанням контракту. Така нехитра схема – зіграти на фінансовій зацікавленості», – сказав Мельник.
Є й кримінальний тиск. За його словами, російська поліція може створювати умови для відкриття справи проти людини, а потім пропонувати їй два варіанти: в’язниця або контракт із Міноборони.
«Людині на стіл кладуть два варіанти виходу із ситуації: або сідає в тюрму, або підписує контракт з Міноборони і з нього знімають звинувачення», – зазначив Мельник.
У 1-му корпусі НГУ «Азов» повідомили УП, що втрати росіян за останні два місяці помітно зросли. На Добропільському напрямку, де оборону тримає корпус, на початку жовтня окупанти втратили майже на 58% більше військових, ніж у серпні.
«Азов» пов’язує це з активним перекиданням нових сил на окремі ділянки фронту і зростанням потреби росіян у людському ресурсі. Водночас військові наголошують, що це не означає миттєвого ефекту від нової хвилі мобілізації – її наслідки фронт може відчути пізніше.
Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді «Мадяр» також пов’язує посилення атак Росії з прихованим поповненням особового складу.
Водночас співрозмовники УП серед українських підрозділів на різних напрямках не бачать чітких ознак того, що саме нова мобілізація вже суттєво змінила чисельність російських військ на полі бою. На їхню думку, поповнення триває постійно, але основа російського війська зараз – це вже не контрактники, а мобілізований ресурс, яким закривають втрати.
У «Азові» додають, що підготовка нових російських бійців залишається слабкою: одних тримають на полігоні тиждень, інших – лише кілька днів, після чого кидають у штурми. Тактика ворога при цьому майже не змінюється: росіяни шукають слабкі місця та намагаються просочуватися під прикриттям туману й дощу.
Якщо нинішні темпи втрат і набору збережуться, Кремлю доведеться й далі розширювати примусові практики, щоб утримувати війну в теперішньому масштабі. Саме тому «тиха» мобілізація для Москви виглядає не тимчасовим рішенням, а довготривалим механізмом.
Російська влада вже не може так само ефективно купувати людей на війну, як це робила раніше. Дефіцит кадрів, падіння інтересу до контрактів і великі втрати на фронті штовхають Кремль до комбінації з електронного обліку, фінансового тиску, кримінальних справ і прихованого примусу.
У результаті Росія намагається не оголошувати нову хвилю мобілізації відкрито, але фактично розширює її через інші інструменти. Для українського фронту це означає, що противник і надалі намагатиметься компенсувати втрати не якістю, а кількістю.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що Росія дедалі частіше намагається перекривати втрати на фронті не лише контрактами, а й прихованими схемами набору особового складу. Детальніше про це – у нашому попередньому матеріалі.