У вівторок, 2 жовтня, профільний комітет Ради рекомендував звільнити в.о. міністра Уляну Супрун, яка вже третій рік веде війну з «медичною мафією» та намагається реформувати занепалу українську медицину. Проте, рішення бути чи не бути – не за парламентом, а президентом Порошенко.
Що обере пересічний українець – кілька років поневірянь заради змін на краще чи підозрілу стабільність, яка у більш-менш віддаленій перспективі не дасть йому анічогісінько? Відповіді на це питання поки нема, зате вибір народних депутатів восьмого скликання є цілком очевидним: в деяких аспектах побуту та бізнесу краще не чіпати нічого, якщо корупційні схеми чудово працюють. А заразом потрібно прибирати людей, які дійсно збираються навести в радянській за походженням системі лад
Уляна Супрун вже не вперше стикається з бажанням профільного комітету Верховної Ради прибрати її з посади в.о. міністра охорони здоров’я. Адже за час перебування в ролі рятівниці-просвітниці вона завдала неймовірної шкоди медичній мафії, що формувалася протягом десятиліть. Саме тому регулярні зауваження Ольги Богомолець щодо «професійної невідповідності» американки українського походження комусь можуть здатися виправданими – вона не зуміла вписатися до злочинних схем і почала їх руйнувати. Втім, українці через цю «невідповідність» повинні лише радіти, як не дивно.
Наступниця та колишня заступниця Квіташвілі останнім часом узялася ліквідувати пробіли у соціально-побутових знаннях звичайних громадян. Таким чином вона водночас перекриває один за одним шляхи протизаконного заробітку чи непристойного шахрайства. Днями Супрун, скажімо, повідомила, що одноразові респіратори не є абсолютно безвідмовною панацеєю в часи епідемій ГРВІ. І цим дуже насолила окремим ділкам від медицини, які останні десять років заробили чимало грошей на довірливих клієнтах-панікерах. А почалася маніпуляція з пов’язками ще тоді, коли одна «вічно друга» задля допомоги соратникам з «групи кремлівського впливу» оголосила фальшиву тривогу через нібито епідемію свинячого грипу та виїздила з помпою зустрічати вакцину. Що вже говорити про розвінчання міфів про гомеопатію та інші «фуфломіцини»?
Обвинувачення у регулярному зриві державних закупівель медикаментів треба читати дуже уважно, а надто - між рядків, оскільки вся сутність приховується саме там. Пані в.о. міністра не влаштовувала саботаж через особисті капризи – вона не могла собі дозволити переплачувати за кабальними угодами, що були укладені переважно в часи царювання в галузі клану Богатирьових. Для багатьох не є таємницею, що деякі ліки українського виробництва цього року стали дефіцитними через вперте небажання виробників продовжувати співпрацю на нових умовах. Без відкатів, штучних завищень цін та за світовими стандартами.
Окремим рядком варто винести претензію щодо «зменшення державного фінансування лікування онкологічних та серцево-судинних хвороб». Тут навіть не проміж рядків читати треба, а шукати в добірках старих новин, що ж такого міг накоїти МОЗ. Назовні миттєво виринає ім’я Бориса Тодурова, висококласного кардіохірурга та неприємної, м’яко кажучи, людини зі шлейфом ділка-корупціонера. Керівник Інституту серця до останнього часу наживався на пацієнтах, які через брак часу не мали вибору і суттєво переплачували іноді навіть за те, за що платити було не треба взагалі. Супрун спробувала «прикрутити краника» і ввічливо пригрозила суворими ревізіями в разі подальших махінацій.
На додачу саме Тодуров протягом останніх півтора – двох років в професійних колах вважався ледве не головною альтернативою місіонерці з-за океану в якості власника міністерського портфелю. Саме на нього натякав радянський на всю голову психіатр-дисидент Семен Глузман, коли неодноразово говорив про «старого друга, що заслуговує на підвищення». Саме на його підтримку регулярно висловлювалася різноманітна нечиста сила від політики на кшталт Вілкула, Новинського чи, прости господи, Рабіновича. А коли пані в.о. міністра почала публічну війну із корумпованим ректором НМУ Катериною Амосовою, представники вищезгаданих кіл почали показово обурюватися в кулуарах: мовляв, наша людина, породження нашої системи, з донькою світила від медицини так чинити б не стала.
Для остаточного розуміння причин ворожого ставлення профільного парламентського комітету до МОЗ та його голови достатньо подивитися на список нардепів, що одноголосно підтримали звернення до уряду. З Ольгою Богомолець як головою комітету все зрозуміло давно, як і з її заступником Олегом Мусієм. Втім, мало хто без підказки може згадати, що до його складу входить чимало колишніх товаришів Раїси Богатирьової за Партією Регіонів. Зокрема, Тетяна Бахтеєва, яка навіть зараз продовжує лишатися правою рукою втікачки і відстоювати її інтереси в Україні. Симптоматичним виглядає присутність десь поруч Сергія Березенка, однієї з тих фігур, з якими в першу чергу асоціюється парламентська фракція БПП та київська корупція.
Практика показує, що для звільнення в.о. міністра проти її волі потрібна перш за все політична воля президента. І головна інтрига полягає в тому, що вирішить голова держави. А також його політтехнологи, що почали перейматися рейтингами патрона напередодні виборів. Та якщо дивитися далеко вперед, можна безпомилково зауважити, що відставка Супрун стане першим кроком в бік потенційного тріумфу реваншистів. Справжнього тріумфу, а не наслідку бездіяльності влади, оскільки відбити медичну галузь у старої політичної еліти майже вдалося.
А ще виявляється, що чужорідні тіла іноді не шкодять хворому організму. В переносному сенсі, звісно.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець