Економічний експерт Андрій Герус на прикладі старенького анекдоту пояснює, чому Роттердам+ - не заради покращення життя шахтарів, а для збагачення власника шахт - Ріната Ахметова.
Чому "Роттердам+", який підвищив тарифи тепловій генерації на 100%, зібрав понад 17 млрд грн, але так і не приніс шахтарям погашення боргів по зарплаті, які вимірюються у якісь смішні декілька десятків млн. грн.?
Чому масштабне підвищення тарифів на е/е не дало якогось зрозумілого ефекту і вже знову чути заклики, що треба підняти тарифи, бо "основні засоби зношені і у катастрофічному стані"?
Тут треба розуміти логіку процесів. Якщо у звичайному бізнесі пріоритети такі:
- фінансування операційної діяльності (робочий капітал)
- обслуговування кредитів
- капітальні інвестиції
- дивіденди акціонеру
То у тарифному енергетичному часто пріоритети такі:
- дивіденди акціонеру/вигодонабувачу
- все решта по залишковому принципу
Тримати основні засоби у зношеному стані, а людей - із низькими зарплатами - це зберігати аргументи, щоб прийти за наступним підвищенням тарифів (бюджетною допомогою), за Роттердамом, за непристойним РАБ-тарифом. Це такі аргументи, якими зручно прикриватися, а іноді і шантажувати.
Колись, коли я на слово ще вірив кожному твердженню, що "ми збиткові", мені розповіли такий (до речі, дуже актуальний на сьогодні) анекдот:
- синку, ти знаєш, що горілка подорожчала?
- тату, то ти станеш менше пити?
- ні, синку, то ти станеш менше їсти.
Але це не тільки смішний анекдот, але і глибока філософська думка.
Пост Андрія Геруса на фейсбуці