Політолог Петро Олещук пояснює, що сталося з фракцією "Голос", а також - чому не могло бути інакше.
Друзі, якщо тверезо подвитися, то те, що відбувається зараз у "Голосі" - це просто доля будь-якого "лідерського політичного проекту" після втрати цього самого "лідера".
Можна довго розказувати, що от "ми - інші, ми - не такі". Але реальність залишається реальністю. "Лідерський проект" - це група випадкових людей, яких звело разом бажання долучитися до влади за спиною популярної фігури.
Отже, там будуть якісь випадкові особистості, які вчасно до когось "підлізли", креатури спонсорів, полум'яні активісти, яких взяли для публічності, і просто "розкручені" люди, яким, власне, пофіг на цю політику. Воно так завжди, якщо партія не функціонує десятиліттями як інструмент рекрутування активних людей у політику, а збирається перед виборами як актори перед зйомками блокбастера.
Поки є лідер - це все буде триматися, бо всі хочуть будуть десь поруч, коли він щось здобуде. Чвари будуть прихованими, амбіції - теж. Але без лідера лідерський проект втрачає сенс. Ти тепер точно не дістанешся за його допомогою "верхів".
Тож можна починати чвари, можна шукати винуватих, зганяти злість і шукати собі "запасний аеродром".
Пост Петра Олещука на фейсбуці: