Міністерство освіти вирішило покласти край шкільним розбіркам та бюрократії, запровадивши жорсткі дедлайни для директорів та дозволивши анонімні скарги. Як повідомляє Укрінформ, відтепер школи матимуть єдиний алгоритм дій, а керівництво закладу не зможе замовчувати конфлікти.
Міністерство освіти і науки оновило підходи до запобігання та реагування на булінг і насильство в школах, запровадивши єдиний механізм розгляду таких випадків, чіткі строки реагування та можливість анонімних повідомлень.
Як повідомляє БЕЗ ТАБУ, нові правила пов’язали зі змінами в законодавстві у сфері захисту прав дитини та узгодили із законом «Про охорону дитинства».
Відтепер у закладах освіти діятиме одна комісія, яка розглядатиме всі випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, зокрема повідомлення про булінг. У міністерстві пояснюють, що це має спростити процедуру та зробити її більш зрозумілою для шкіл, батьків і самих дітей.
Факт булінгу, як і раніше, встановлює лише суд. Комісія натомість оцінює обставини події, визначає потреби дитини, організовує підтримку та ухвалює рішення з огляду на принцип найкращих інтересів дитини.
Оновлені порядки встановлюють чіткі терміни реагування на повідомлення про насильство. Керівник закладу освіти має розглянути звернення протягом однієї доби з моменту його реєстрації.
Якщо виявлено ознаки насильства, директор зобов’язаний невідкладно, але не пізніше ніж за три години, повідомити про це Національну поліцію та службу у справах дітей.
У міністерстві наголошують, що такі зміни мають допомогти вчасно виявляти випадки насильства, швидше на них реагувати та забезпечувати дітям, які постраждали, належну підтримку.
МОН також зафіксувало перелік ознак, які можуть свідчити про насильство. Серед них – економічний тиск, зокрема позбавлення майна або перешкоджання доступу до освітніх послуг, психологічне насильство, тобто образи, погрози, приниження, переслідування та залякування.
До переліку внесли і небажану вербальну, невербальну або фізичну поведінку сексуального характеру – жести, жарти, прізвиська, поширення матеріалів інтимного змісту, а також будь-які небажані фізичні дії: від штовхання до ударів.
Крім того, насильство вважатиметься систематичним, якщо його вчиняють два або більше разів протягом 12 місяців із дня реєстрації повідомлення про перший випадок або з дня його вчинення, навіть якщо про нього офіційно не повідомляли.
Заклади освіти повинні створити власну систему запобігання насильству: затвердити внутрішнє положення, визначити відповідальну особу за приймання й реєстрацію повідомлень, забезпечити різні канали звернення та вести облік усіх скарг.
Повідомити про насильство стане простіше: школи мають забезпечити кілька способів подання звернень, зокрема через електронну пошту, телефонні лінії або спеціальні скриньки для письмових повідомлень. Також скарги можна подавати анонімно.
Окремо в оновлених порядках підкреслено право дитини бути вислуханою з урахуванням її віку та рівня зрілості. Її позицію обов’язково фіксуватимуть під час розгляду, а саме опитування проводитимуть за участі батьків або їхніх представників і практичного психолога чи соціального педагога. Без батьків це можливо лише за їхньою письмовою згодою.
Водночас розширено коло осіб, на яких поширюється дія порядку. Тепер він стосується не лише учасників освітнього процесу, а й ширшого кола людей, залучених до нього: здобувачів освіти, працівників закладу та інших осіб.
Найближчим часом МОН пообіцяло оприлюднити методичні рекомендації, які мають допомогти школам впровадити нові правила на практиці.
Документ розробили в межах концепції розвитку психологічної служби за ініціативи МОН та за експертної підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету міністрів України у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Технічну підтримку також надає ЮНЕСКО.
За даними, на які посилається Укрінформ, Служба освітнього омбудсмана за шість місяців 2026 року отримала 168 звернень щодо насильства та дискримінації в закладах освіти. Це показує, що проблема залишається системною, а не поодинокою.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що освітні заклади в Україні вже не вперше змінюють правила реагування на конфлікти та безпеку дітей, однак успіх таких рішень залежить від того, чи працюють вони в реальних школах, а не лише на папері.